Словарь української мови (1924)/відпасати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відпасати
Берлін: Українське слово, 1924

Відпаса́ти, са́ю, єш, сов. в. відпа́сти, пасу́, се́ш, гл. 1) Откармливать, откормить скотъ на пастбищѣ или иномъ корму. Це мабуть на бразі відпасений віл. Васильк. у. Иногда и въ приложеніи къ людям: Еч, яку пику собі відпас! 2) Пасти, пропасти извѣстное время. Заняв, погнав додому: одпас день. Рудч. Ск. I. 88. Ми їм перше пасли, а вони нам нехай відпасають. Грин. III. 565.