Словарь української мови (1924)/відпарювати
◀ відпарь | Словарь української мови В відпарювати |
відпасати ▶ |
|
Відпа́рювати, рюю, єш, сов. в. відпа́рити, рю, риш, гл. 1) Распаривать, распарить. Тепер одпарь лозину та й гни її. 2) Только сов. в. Высѣчь, побить.