Словарь української мови (1924)/відвітувати
| ◀ відвітний | Словарь української мови В відвітувати |
відвічальний ▶ |
|
Відві́тувати, тую, єш, гл. Отвѣчать. Питає: „Де ти мою козу дів? — Продав, — одвітує Климець. Рудч. Ск. I. 67.
| ◀ відвітний | Словарь української мови Борис Грінченко В відвітувати |
відвічальний ▶ |
|
Словарь української мови — В
відвітувати
Борис Грінченко
1924
Відві́тувати, тую, єш, гл. Отвѣчать. Питає: „Де ти мою козу дів? — Продав, — одвітує Климець. Рудч. Ск. I. 67.