Словарь української мови (1924)/верчик
| ◀ верч | Словарь української мови В верчик |
верша ▶ |
|
Ве́рчик, ка, м. 1) Ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. I. 117. 2) Сплетенный бубликъ.
| ◀ верч | Словарь української мови Борис Грінченко В верчик |
верша ▶ |
|
Словарь української мови — В
верчик
Борис Грінченко
1924
Ве́рчик, ка, м. 1) Ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. I. 117. 2) Сплетенный бубликъ.