Словарь української мови
Борис Грінченко
В
верчик
Берлін: Українське слово, 1924

Ве́рчик, ка, м. 1) Ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. I. 117. 2) Сплетенный бубликъ.