Словарь української мови (1924)/верч

by Борис Грінченко

◀ верцадло

Словарь української мови Борис Грінченко В верч

верчик ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Верч, ча, м. 1) Свертокъ, пучекъ. 2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости́ на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. Ум. Ве́рчик, ве́рчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.