Словарь української мови (1924)/білиця

by Борис Грінченко

◀ білитися

Словарь української мови Борис Грінченко Б білиця

біличка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Біли́ця, ці, ж. 1) = Білка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43. 2) Непостриженная монахиня (въ противоположность черниці). 3) Бѣлое просо. 4) Раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36. 5) = Оклій, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Білюга. 6) Мѣловая почва. Желех. Ум. Біличка.