Словарь української мови (1924)/білило

by Борис Грінченко

◀ білилечко

Словарь української мови Борис Грінченко Б білило

білина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Біли́ло, ля, с. 1) Бѣлая краска, все чѣмъ можно бѣлить, убѣлять. Та й купили білила.... дідам бороди білити. Грин. III. 95. Дівкам чорнило, парубкам білило. АД. I. 39. 2) = I. Біль 1? Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене задержала з вечора до світа. „Ой з китайки, не з китайки, з білого білила“. Мет. 45. Ум. Білилечко. Чуб. IV. 70.