Словарь української мови (1924)/бундючний

by Борис Грінченко

◀ бундючитися

Словарь української мови Борис Грінченко Б бундючний

бундючно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бундю́чний, а, е. 1) Надутый, высокомѣрный, чванный. Не приступиш, таке бундючне. Ном. № 2470. 2) Пышный, шумный. Бундючне весілля було. НВолын. у.