Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безумний
Берлін: Українське слово, 1924

Безу́мний, а, е. Неразумный, глупый, безумный. Дурна тая, безумная дівонька, що полюбила п'яниченьку старого. Чуб. V. 599.