Словарь української мови (1924)/безприпорий

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безприпорий
Берлін: Українське слово, 1924

Безприпо́рий, а, е. О волѣ: не имѣющій возвышенія въ концѣ шеи, на которое упирается ярмо. См. Припір. Безприпорий віл. Волч. у.