Словарь української мови (1924)/безконешниця
| ◀ безконешник | Словарь української мови Б безконешниця |
безкоровайний ▶ |
|
Безконе́чниця и безконе́шниця, ці, ж. 1) = Безконечник 2. 2) Сказка, безконечно повторяемая черезъ соединеніе конца ея съ началомъ.