Словарь української мови (1924)/безконешник

Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безконешник
Берлін: Українське слово, 1924

Безконе́чник и безконе́шник, ка, м. 1) Родъ узора на писанкѣ — спираль. 2) Писанка съ такимъ узоромъ. КС. 1891. VI. 370. 3) Писа́ти безконе́чником. а) Разрисовывать писанку узоромъ въ видѣ спирали. б) Писать безконечно. Коли б я була письменна, я б до тебе безконечником листи писала, що дня посилала. МВ. I. 50.