Словарь української мови (1924)/безконешний
| ◀ безконечниця | Словарь української мови Б безконешний |
безконешник ▶ |
|
Безконе́чний и безконе́шний, а, е. Безконечный. І немає злому по всій землі безконечній веселого дому. Шевч. Безконе́шна пи́санка = Безконечник 2. Сим. 233.