На трьох горбах під знаками орла
Ми кладемо прямі основи міста.
Видноколом утомленим лягла
Навколо нього далина імлиста.
О, горда певність дужої руки,
Набряклих мязів радісне щеміння
І дух, бадьорий, гострий і пянкий
Розколотого долотом каміння!
Зайнявся ранок, вечір зажеврів —
Горить червоно понад нами порох.
І ждуть жінки із стравою мужів
У білих простих і важких уборах.
А в сутінках, коли пора кінчать,
Коли сурма усіх спочити кличе,
Ще довго на риштованнях стоять
Стрункі і невгомонні будівничі.
