Під хмарним небом/Я чую: неначе вітри зашуміли…
| ◀ Душа горить! | Під хмарним небом «Я чую: неначе вітри зашуміли…» |
Велика вечеря ▶ |
|
***
Я чую: неначе вітри зашуміли —
То волї дихання усюди:
Скидають кайдани здавен занїмілі,
Неволею гнїчені люди.
Де сила і примус топтали ногами
Усяке живе поривання, —
Там поле широке ряснїє борцями,
„До працї!“ лунає гукання.
Усе це я з далека бачу і чую,
Навкруг же, у рідному краю,
Я мучучись, тілки покору нїмую,
Невільницький стогін стріваю.
Вже иньші дійшли до свого визволїння,
А ми, як колись, так і нинї
Гартуємо мовчки безмірне терпіння,
І тихо, і глухо в країнї…
До иньших дійшла вже їх черга бажана, —
Неволя у їх уже гине, —
А ти… ти в кайданах і досї, кохана,
Безщасна країно-рабине!
