Пролог до Комуни (збірка)/Весна
| ◀ Комунікація | Пролог до Комуни Весна |
Цигарка ▶ |
|
ВЕСНА
На зіми неписану поему
Упала, ростала веснинка.
Перша тема
На останню білу сторінку.
Іду поважний, похмурий і мрію
Про щось — про поділ земельної ренти
А навколо грають, пустують, дурні весновії
І сміються з мене інтелігента.
Гей, що солодким духом цигарки
Пихнув на мене старенький робочий
Наче воно не зіма і не Харків
А степ полинами пливе і лоскоче.
Став, стою і думаю так приближно:
Вірю, зробимо весну на світі
Щось підходить близько, ніжно;
— Товаришу, дозвольте прикурити.