Пригоди Тома Соєра (1929)/XXVI. Нові заміри
| ◀ XXV. Скарб | Пригоди Тома Соєра XXVI. Нові заміри |
XXVII. Друге число ▶ |
|
Том мав сеї ночі дуже неспокійні сни. Йому снилося, що чотири рази він мав скарб у своїх руках і чотири рази виховзнувся йому з рук. Прокидався, лежав і пригадував собі свою невдачу. Коли рано згадав усі подробиці своєї пригоди і над ними роздумував, то йому здавалося, що те все неправдиве, неймовірне, що воно трапилось в якомусь иншому світі, колись давно-давно. То знову здавалося йому, що це йому тільки приснилося. Видіти так багато золота в життю не доводиться — це хіба приснилося.
Том не видів ще ніколи більше, як пятьдесять долярів у купі, то й думав так, як і всі хлопці в його віці, що сотні й тисячі це чиста вигадка і був певний, що таких грошей немає нігде на світі. Він не міг собі навіть уявити, щоби хто міг мати такі величезні гроші, як сто долярів. Але чим більше роздумував, тим ясніше й виразніше ставали перед ним усі подробиці великої пригоди і нарешті повірив, що то йому не приснилося. Треба тепер впевнитися, чи то правда. Скоренько одягнувся, проковтнув снідання і побіг шукати Гека. Він знайшов його при березі ріки в човні, як баламкав ногами, перевісивши їх через край човна, і сумно глядів перед себе. Він не хотів починати розмови. Нехай почне її Гек. Але Гек не починав, значить, Томові те все тільки приснилося.
— Добрийдень, Геку!
— Добрийдень, Томе!
Привиталися і замовкли.
— Ох, Томе, чому ми дурні не лишили тої проклятої лопати під спорохнявілим деревом? Певно гроші булиб тепер наші. Чи то не страшне?
— Так це не був сон? А я так хотів би, щоби то був тільки сон.
— Який сон?
— А та вся вчерашня пригода!
— Добрий мені сон! Ти побачив би, який то сон, якби сходи не були завалилися. Мені снився цілу ніч тільки той еспанський чорт із перевязаним оком, як за мною ходить. Бодай пропав!
— Не говори так, Геку! Хай не пропадає! Ми мусимо його вислідити і найти гроші.
— Даремне, Томе! Скарбу вже не знайдемо. Таке щастя тільки раз трапляється в життю, і ми його випустили з рук. Я вмер би, якби ще раз побачив індійця.
— І я також. Але всеж таки треба його бачити і довідатися, де те друге число.
— Так, так, друге число — і я вже про те думав. Та тільки не знаю, що це значить. Як ти думаєш?
— І я не знаю. Це якась загадка. Слухай, Геку, а може то число хати?— Хлопче! Ніколи. Таж у нас хати не мають чисел.
— Правду кажеш. Треба ще подумати; а може се число кімнати в гостинниці? Як ти думаєш?
— Оце певніше! Але в нас тільки дві гостинниці; можна швидко довідатися.
— Посидь тут, Геку! Підожди трохи, я зараз вернуся.
Том швиденько побіг. Йому не хотілося показуватися з Геком поміж людей.
Не минуло й пів години і Том вернув назад. Він довідався, що в ліпшій гостинниці під числом другим живе вже віддавна загально знаний молодий адвокат. У гіршій гостинниці число друге оповите якоюсь тайною. Хазяїнів син росказував, що ся комната все зачинена і він не бачив ніколи, щоби хто сюди входив, або відси виходив інакше, як тільки ніччю. Чому воно так, не знає, бо не цікавився. Він усе думав, що там страшить. Минулої ночі бачив там світло.
— Ось що я відкрив, Геку! — Се певно те друге число, якого шукаємо, певно.
— І я так думаю. Щож ти тепер задумуєш робити?
— Чекай, подумаю.
І Том думав довго, а далі сказав:
— Уважай лише. Задні двері сього другого числа виходять на малу, тісну стежку поміж гостинницею і старою цегольнею. Забери всі ключі від дверей, які лиш можеш зібрати, а я візьму від своєї тітки, в ночі підліземо, та спробуємо, чи котрий не надасться. Але добре вважай, чи не побачиш еспанця. Він жеж сам казав, що ще раз прийде в місто, щоби пімститися. Як тільки його побачиш, іди за ним слідком, і якщо він не зайде під „друге число“, то ми помилилися.
— Господи! Я не піду сам за ним.
— Длячого ні? Таж се буде в ночі. Він тебе не побачить, а навіть коли побачить, то не подумає собі нічого надзвичайного.
— Добре, якщо буде темно, то я може піду за ним. Але ні, ні, боюся. Страшно… ну, та вже спробую.
— За всяку ціну мусиш його пильнувати, Геку. Хлопче, ануж побачить, що з його мести не вийде ніщо і зараз вернеться забрати гроші.
— Правда, Томе, правда! О, я його добре буду пильнувати; даю тобі слово.
— Памятай, Геку! Не заведи і не турбуйся. Я теж не турбуюся.