Перший рейд/Мій маестро вірить у „гроб“

МІЙ МАЕСТРО ВІРИТЬ В ГРОБ…

Грудня 15-го я вже почував себе як француз і спільно з Городовенком, склавши кілька ділових телеграм до нашого постпредства у Москві щодо віз у французького консула, закордонних пашпортів тощо, поїхав, покищо звичайним Харківським „ваньком“ за 40 коп. до Нарком Зак. справ, Наркомвнутсправ і… до фотографа, що на Університетській горці.

Тількищо виїхали за ріг — назустріч похорони.

— В далекий закордон хтось дістав пашпорта — зауважив я, з сумним відтінком у голосі.

— Це добре… гроб — це „на щастя“ — відповів мені маестро.

Я одразу повеселішав. Справді хотілося, щоб усе було щасливо.