Перший рейд/Не знаєш де знайдеш, а… де загубиш
| Перший рейд Не знаєш де знайдеш, а… де загубиш. |
Мій маестро вірить у „гроб“ ▶ |
|
Товариші! Дорогі товариші!
Кому з вас не кортіло, не кортить і не кортітиме поїхати закордон? Покажіть ви мені такого чоловіка. Покажіть ви мені такого дивака, щоб йому хоч раз не снився Париж, Берлін, або… хоч поганенький який-небудь Лондончик…
Мені кортіло, кортить і ще кортітиме.
Хоч я вже бачив Берлін, Париж, Ригу, Ковно.
І знаєте… якось зовсім несподівано.
Всього якихось два-три роки тому я почав клопотатись перед Укрнаукою. З півдесятка різних установ — по проф., гром., парт. лінії підтримали моє клопотання. Я встиг всього тільки побувати в Криму, на Кавказі, пропливти Волгою, Дніпром, Каспійським, Озівським та Чорним морями… Побував у Баку, Астрахані, на Дніпробуді та в Донбасі… та от раптом:
— Хочете поїхати закордон?
Так це все просто, мило.
Я, звичайно, не вагаючись:
— А щож, поїду!..
Було це, не пам'ятаю добре, на другому чи на першому поверсі Наркомпросу, де мене зустрів заслужений артист Української республіки Нестор Теофанович Городовенко.
Так ото й кажу, Нестор Теофанович — директор і мистецький керівник Державної, Української мандрівної Капелі („Думка“), мене запитав.А я йому, значить, відповів.
— „Трах-трах! — резолюція прийнята“.
І було це в день грудня 14-й, року революції пролетарської 12-го.