Основа
1861. Січень 

Журба (Л. Глѣбовъ)
• Інші версії цієї роботи див. Журба Санкт-Петербург
ЖУРБА.

Стоіть гора́ висо́кая,
 По-підъ горо́ю гай,
Зеле́ний гай, густе́сенький,
 Нена́че спра́вді рай.

Підъ га́емъ вье́тця річенька:
 Якъ скло́ вона́ блищи́ть,
Доли́ною зеле́ною
 Куди́сь вона́ біжи́ть.


Край бе́рега, у-за́тишку,
 Привья́зані човни́;
А три верби́ схили́лися,
 Мовъ жу́рятся вони́, —

Що про́йде лю́бе літечко,
 Пові́ють холода́,
Оси́плетця ихъ ли́стячко —
 И понесе́ вода́.

Журю́ся й я надъ рі́чкою…
 Біжи́ть вона́, шуми́ть,
А въ ме́не хи́ле се́рденько
 И мліе и боли́ть.

Ой річечко, голу́бонько!
 Якъ фи́лечки твоі́ —
Пробі́гли дні щасли́виі
 И ра́дості моі!

До те́бе, моя́ річенько,
 Ще ве́рнетця весна́;
А молодість… не ве́рнетця —
 Не ве́рнетця вона́!…

Стоіть гора́ висо́кая;
 Зеле́ний гай шуми́ть;
Співа́ють пта́шки го́лосно
 И річечка блищи́ть…

Якъ хо́роше, якъ ве́село
 На бі́лімъ сві́ті жить!…
Чого́ жъ у ме́не се́рденько
 И мліе, и боли́ть?

Боли́ть воно́ та жу́ритця —
 Що ве́рнетця весна́,
А мо́лодість… не ве́рнетця —
 Не ве́рнетця вона́!…

Л. Глѣбовъ.