| ◀ Повій, вітре! | Основа 1861. Січень Вечіръ (Л. Глѣбовъ) |
Журба ▶ |
|
ВЕЧІРЪ.
Чи зга́дуешъ, дівчи́нонько моя́,
Якъ зга́дую безъ те́бе я́
Той ве́чіръ ти́хий надъ водо́ю,
Якъ сумува́ли ми зъ тобо́ю,
Що Богъ намъ до́леньки не да́въ?..
Въ садо́чку солове́й співа́въ,
За га́й спуска́лось со́нце я́сне,
Плеска́лась ри́бка на воді…
»Отъ, ско́ро й Бо́жий день пога́сне,«
Сказа́ла ти тоді —
И загада́лась й зажури́лась,
Голо́вкою на ру́ченьку схили́лась —
И на рука́вця изъ очей
Слёза́ тихе́нько покоти́лась…
Бажа́въ я ба́чить світъ, люде́й, —
Та й ба́чивъ світъ, зъ людьми́ спізна́вся…
А все туди́ не разъ душе́ю рва́вся,
Де́ солове́й въ садку́ співа́въ; —
Въ той ве́чіръ ти́хий надъ водо́ю, —
Де́ сумува́ли ми зъ тобо́ю,
Що Богъ намъ до́леньки не давъ…
Нена́че тамъ я ща́стє похова́въ!