Нотатки мандрівника/Болгари в Чехії

БОЛГАРИ В ЧЕХІЇ.

Невеличкою купою тримаються тут і болгари. Мовиться не про болгарів „громадян царсько-демократичної“ Болгарії, що сновиґають по Чехії і єдиною „розвагою“ яких є „гешефт“, а про болгар, вигнанців та втікачів з тої Болгарії, де панує терор більший, ніж в колишній царській Росії.

Єдиною розвагою цих болгар є — стежити за подіями в своїй країні. Вони переживають страждання тих, що безсилі вже боротися з жахливою реакцією… і вони терпляче сподіваються на кращу будучину своєї батьківщини.

Їм тяжко мати безпосередній звязок з краєм: їх листи з краю перлюструються, а той, кого накине оком болгарська поліція за звязок з ними, — негайно сідає до тюрми чи „в час втечі“ його рішать на місці…

Але ці вигнанці все-ж не поривають звязку і стежать хоч за культурним розвитком своєї країни.

Ці вигнанці знають, що з письменницької когорти в їх краї нараховуються лише одиниці, здебільшого новелісти та поети. Вони знають, що й старі болгарські Коцюбинські, Гоголі, Пушкіни: Ніколай Рейнов, екзотик Йордан Йрков, Златорох, Елін Нелін, Кіран Христов, Антон Страшіаширов — не в силі йти обіруч з реакційною Болгарією і співчувають своїм колегам опозиціонерам сучасного ладу: Христосу Ясинову, Людмилу Стоянову та класовому пролетарському письменникові побутовому новелістові Расцветнікову й Георгу Бакалову. Вигнанці болгари знають, що хоч Христос Смідненський, пролетарський письменник, і помер на 26 році життя, проте майбутнє дасть нових крицевих Смідненських… їх виховає „Хіперіон“, „Нов-Пот“.[1]

——————

  1. Журнали революційного напрямку; „Нов-Пот“ класовий журнал.