Нотатки мандрівника/Імперіялізм і революція

Нотатки мандрівника
Ол. Досвітній
Імперіялізм і революція
Київ: Книгоспілка, 1929
ІМПЕРІЯЛІЗМ І РЕВОЛЮЦІЯ.

Передвоєнний німецький капіталізм так переріс, що вилазив уже поза свої державні межі. Він не міг задовольнитися своїми колоніями, і звиваючись гадюкою навкруги колоній, що належали до инших держав, — пролазив в країни з малорозвиненою промисловістю. Там він спіткався з гадюками капіталізму инших капіталістичних країн. Ці спрути намагалися розміститися на просторах тих територій. Одначе вони заважали один одному створити свої кубельця. Кожен хотів мати вільне сідало. Гадюче сичання врешті закінчилося тим, що ці змії сплелися в запеклому герці смертельної боротьби. І — вибухла війна. До герцю могутній капіталізм втягнув і своїх підданців, захопивши разом у це коло й ті народи, серед яких точилася запекла бійка цих чужоземних капіталістичних спрутів.

І цілий майже світ закрутився в танкові смертельного бою.

Подолали спрути инших держав, і німецький капіталістичний звір зараз одпочиває, притиснутий на власній території. Тепер він мусить ссати кров для свого животіння й нової міці з своїх підданців — трудящих мас, силою яких свого часу намагався здолати инших спрутів. Відпочиває й ссе кров із свого робітника. Робітнича класа Німеччини, за прикладом колишньої Росії, а тепер СРСР, намагалася вислизнути з обіймів цього спрута. На допомогу своєму вчорашньому ворогові — німецькому спрутові — кинулися инші чужоземні спрути й не дали робітництву подолати, втопивши борців в морі крови.

Найкращі ватажки робітничої класи лежать мертві на кладовищі Берліну.

Низенькі зелені могилки щільно притислись одна до одної, як свого часу в борні щільною лавою йшли на бій ті, кого сховали вони під собою.

Карл Лібкнехт, Роза Люксембург — в середині; поруч з боку та в дальших шерегах могилок — ще тридцять шість борців-ватажків великого повстання за комунізм.

Низенька дротяна огорожа навколо, живі квіти на могилах…

Це приступна скромна фортеця хоронить відважних борців за диктатуру пролетаріяту.

Це центр постійних думок робітничої Німеччини. Він нагадує їм, як треба жертвувати життям за велике майбутнє, за робітництво, коли вирішається його доля.

І робітнича класа Німеччини це добре розуміє.