Сон літньої ночі колись мені снився.
Коротка та літняя нічка була,
І сон був короткий, — він хутко змінився
І зник, як на сході зоря розсвіла́.
Чудовая мрія роскішня та ясна
Кохано в ту ніч обгорнула мене,
Приснилась мені люба доля прекрасна,
Приснилось невидане щастя дивне́.
Була я щасли́ва, безмірно щаслива;
Приснилось мені.... та того́ не списать!
Де в світі є мова така чарівлива,
Щоб справжнеє щастя могла росказать?
Та сон був короткий. Ранесенько-рано
Вже зникла рожевая мрія моя,
Туди полинула, де грала кохано
Злотисто-рожева світо́ва зоря.
Поглянула я, що вже нічка зникала,
І душу мою обгорнула печаль,
І тихо-тихесенько я промовляла:
„Сон літньої ночі! мені тебе жаль!.... “
Я щастя не маю і в мріях не бачу,
Бо иншиї мрії у серці ношу;
Коли я часа́ми журюся і плачу, —
Я щастя у долі тоді не прошу.
Для инших і доля і щастя хай буде,
Собі я бажаю не сну́, а життя́, —
Хто зо́ сну проки́нувсь, хай щастя забуде,
Йому вже до щастя нема воріття!
|
