Нариси з історії Північної Буковини/I/Племена бронзового віку

◀ Ранньоземлеробські племена

Розділ I. Первіснообщинний лад на території Північної Буковини Племена бронзового віку

Племена ранньозалізного віку ▶

Київ: Наукова думка, 1980

3. ПЛЕМЕНА БРОНЗОВОГО ВІКУ

Корінні зміни в житті населення викликала бронзова епоха (II – початок I тисячоліття до н. е.). Запровадження виробів з бронзи — першого штучного сплаву металів та розвиток скотарства, яке стає основним заняттям населення, істотно вплинули на розвиток господарства. Далі розвивається землеробство, появляються садівництво і городництво. Населення виробляє значно більше продуктів, ніж було потрібно для задоволення власних потреб. Частину надлишкових продуктів племена Подністров'я і Прикарпаття реалізували, обмінюючи їх на бронзові вироби в основному в племен Закарпаття, де у бронзовому віці утворився один з найбільших бронзоливарних центрів Середньої Європи. Решту надлишкових продуктів привласнювали племенна верхівка і багаті сім'ї.

Процес накопичення цінностей окремими сім'ями характеризують скарби, знайдені у селах Просіка Глибоцького, Прилипче Заставнівського, Бурдей і Новосілка Кіцманського районів. До їх складу входили такі коштовні на той час речі, як бронзові сокири-кельти, браслети, списи. Бронзовий вік характеризувався дальшим поглибленням майнової нерівності. Розвивається далі патріархально-родовий лад.

Розвиток обміну на великих відстанях посилював економічні зв’язки між окремими племенами. Вони стають постійними і приводять до виникнення великих об’єднань — племенних союзів. У рашіьобронзовому віці (перша половина II тисячоліття до н. е.) на широких просторах Середньої і Східної Європи сформувався великий союз племен, відомий, за археологічними даними, як культура шнурової кераміки або культура бойових сокир. Існує думка, що племена культури шнурової кераміки були спільним предком, з якого пізніше вийшли слов’яни, германці й балти^[1]. Цей союз займав велику територію: від Ельби на заході і до Дніпра на сході, від Балтійського моря на півночі та до Дунаю на півдні. До нього належали й землі Північної Буковини, на території якої також виявлені пам’ятки культури шнурової кераміки (наприклад, поховання на околиці Чернівців та в с. Кисилів Кіцманського району).

У середньобронзовому віці (XV—XII ст. до н. е.) на території Прикарпаття і Середнього Подністров’я жили землеробсько-скотарські племена, які залишили пам’ятки так званої комарівської культури^[2]. Пам’ятки цієї культури на території Чернівецької області виявлені в Кельменецькому (Бабин, Бернове, Бурдюг, Оселівка, Новоселиця), Хотинському (Санківці, Клішківці, Каплівка, Чепоноси), Заставнівському (Василів, Онут, Прилипче) та Кіцманському (Суховерхів, Коростувата) районах.

На основі топоніміки й археології стверджується, що племена комарівської культури та спорідненої з нею тщинецької культури були нащадками племен шнурової кераміки, а згодом стали тим середовищем, в якому сформувалися праслов’янські племена^[3].

У пізньобронзовому віці (остання чверть II тисячоліття до н. е.) на територію Прикарпаття і Середнього Подністров’я проникли групи північнофракійських племен, які разом з місцевими племенами сформували культуру ноа^[4]. Відомою пам’яткою цієї культури на Буковині є поселення Магала на Пруті поблизу Чернівців^[5]. Тут знайдені кам’яні зернотерки, рогові наконечники мотик, бронзові серпи, обгорілі зерна ячменю, жита, пшениці та інші речі, характерні для землеробства і скотарства — основних занять населення. Глиняні ллячки-тигельки, ка- м’яні ливарні форми і злитки міді свідчать про місцеве виробництво бронзових знарядь праці та прикрас.

Широке впровадження металевих виробів у життя вимагало все більше і більше бронзи, але наявні поклади мідної руди були обмеженими. Це примусило населення шукати нові, більш поширені в природі метали. Поступово люди навчилися добувати залізо. Починаючи з кінця II тисячоліття до н. е. племена причорноморських степів роблять перші спроби замінити бронзу залізом.

——————

1. Третьяков П. Н. Финно-угры, балты и славяне на Днепре и Волге. М., 1966, с. 66.
2. Назва походить від с. Комарів Івано-Франківської області, де вперше виявлено пам'яткії цієї культури.
3. Стародавнє населення Прикарпаття і Волині, с. 194—195.
4. Назва походить від передмістя Брашова в Румунії — Ноа, де вперше виявлено пам’ятки нього типу.
5. Смирнова Г. И. Поселение Магала — памятник древнефракийской культуры в Прикарпатье.— Древние фракийцы в Северном Причерноморье. М.,