Нариси з історії Північної Буковини/I/Ранньоземлеробські племена

◀ Стародавні мисливці

Розділ I. Первіснообщинний лад на території Північної Буковини Ранньоземлеробські племена

Племена бронзового віку ▶

Київ: Наукова думка, 1980

2. РАННЬОЗЕМЛЕРОБСЬКІ ПЛЕМЕНА

Першими землеробами на території України були племена буго-дністровської неолітичної культури. Пам'ятки цієї культури виявлені і на правому березі Середнього Дністра (Перебиківці, Гордівці, Ломачинці). Помітніші сліди на території Північної Буковини залишили ранньоземлеробські неолітичні племена культури лінійно-стрічкової кераміки. Залишки їх поселень знайдені у селах Звинячині і Василеві на Дністрі та Новосілці і Коростуватій на Пруті.

Основним заняттям населення культури лінійно-стрічкової кераміки було напівкочове мотижне землеробство. Первісні землероби жили на одному місці доти, поки земля, якою вони користувалися, давала врожай, а в навколишніх лісах було досить диких тварин для полювання. Згодом вони переселялися на нове місце. Стародавні землероби вирощували пшеницю, ячмінь, просо, розводили корів, кіз, овець і свиней^[1].

Місце племен культури лінійно-стрічкової кераміки у IV тисячолітті до н. е. на Буковині заступили землеробські племена відомої трипільської культури, яка охоплювала великі простори від Дніпра до Сірету і від Полісся до узбережжя Чорного моря.

На ранньому етапі розвитку трипільської культури появилися перші вироби з міді. Їх застосування дало початок новому історичному періодові, який дістав назву енеоліту або мідно-кам'яного віку. Найдавніші на території сучасної Чернівецької області мідні вироби виявлені на поселенні ранньотрипільської культури в урочищі Лука поблизу с. Бернове Кельменецького району. В розкопаних тут житлах-землянках разом з кам'яними і кістяними виробами знайдені мідні шила і намистини^[2].

Розкопки ранньотрипільського поселення у Ленківцях Кельменецького району показали, що землю тоді обробляли кам'яними і кістяними мотиками, врожай збирали кістяними та дерев'яними серпами з крем'яними вкладишами, зерно молотили вручну на кам'яних зернотерках. Ранні трипільці культивували основні злакові рослини (пшеницю, ячмінь, просо, бобові культури), застосовували озимі та ярові посіви. їхні стада складалися з великої і дрібної рогатої худоби, свиней. На етапі раннього трипілля були приручені майже всі сучасні види домашніх тварин.

Розквіт трипільської культури припадає на середній етап її розвитку (перша половина III тисячоліття до н. е.). Трипільці вперше почали застосовувати орні знаряддя праці (рало), використовуючи для цього тяглову силу тварин (биків і було приручено коня). Вони освоїли техніку лиття міді, добилися високої майстерності при спорудженні жител та в гончарстві. Трипільці будували великі глинобитні житла, то складалися з кількох приміщень, призначених для окремих сімей. Сім'ї, що жили в одному великому будинку, вели спільне господарство.

Відомою пам'яткою середнього трипілля є поселення Поливанів Яр поблизу с. Молодове Сокирянського району^[3]. Воно розміщене на зручному щодо оборони мису, який з боку поля був укріплений оборонним ровом. Відкритий в Поливановому Яру рів є однією з найдавніших оборонних споруд на Україні. На поселенні Поливанів Яр вперше відкриті спеціалізовані майстерні по виробництву кам'яних знарядь. Влітку вони розташовувались під відкритим небом, а взимку — в напівземлянках, що стояли в центрі поселення. В них з кременю виготовляли сокири, долота, тесла, наконечники стріл і списів, ножі, пилочки, свердла тощо. Відкриттям цього спеціалізованого виробничого осередку засвідчено виділення общинного ремесла у трипільців. Але це ремесло ще не було товарним, хоч частина його виробів і призначалася для обміну. Вироби общинних ремісників надходили у громадське користування, а майстри за свою працю одержували продукти харчування з громадського запасу.

За рівнем економічного розвитку трипільці займали перше місце серед енеолітичних племен Східної Європи. Досить високого рівня досягли вони і в розвитку культури. Стіни жител і глиняний посуд трипільці розписували кольоровими візерунками. Багата колекція художньої кераміки знайдена на трипільському поселенні в с. Шипинцях Кіцманського району. Цікавими є зображення фантастичних тварин. На одній з посудин намальовані літаючі собаки, нижче від них схематично показані виоране поле і деревця.

У Берновому, Поливановому Яру, Магалі поблизу Чернівців та на інших трипільських поселеннях знайдено багато глиняних жіночих статуеток, часто прикрашених заглибленими лініями та ямками. При виготовленні цих фігурок у глину домішувало- ся борошно і зерна пшениці. Цим підтверджується теза про те, що жіночі статуетки зображали божество родючості. Вони супроводжували обряди, пов'язані з культом врожаю, використовувались під час заклинань, спрямованих на відвернення посухи. Знайдені також глиняні фігурки з зображенням домашніх і диких тварин. За уявленнями стародавніх землеробів, вони також мали магічну силу і сприяли збільшенню стад.

На пізньому етапі розвитку трипільської культури (друга половина III тисячоліття до н. е.) посилюється роль скотарства, відбувається поступовий перехід від великих глинобитних жител до невеликих напівземлянок, розмальований посуд поступово зникає, і його місце заступає посуд, прикрашений відбитками шнура. Пам'ятки пізнього трипілля виявлені на Дністрі (Звенячин, Митків, Товтри) та в басейні Пруту (Костинці, Волока, Цецин).

В цей час вперше почали насипати кургани — монументальні споруди на могилах родоплемінних вождів. Найдавніші в Чернівецькій області кургани розкопано в Круглику, Ставчанах і Керстенцях Хотинського району та в Заставні. Вони були насипані в III тисячолітті до н. е. Поглиблюється майнове розшарування населення, виділяються багаті роди і племена. Свідченням накопичення багатств може бути, наприклад, скарб мідних сокир, знайдений у с. Рингач Новоселицького району. Енеоліт започаткував епоху розкладу первіснообщинного ладу. На зміну матріархату приходить патріархально-родовий устрій.

——————

1. Пассек Т. С., Черныш Е. К. Памятники культуры линейно-ленточной керамики на территории СССР. М., 1963, с. 20–21.
2. Пассек Т. С. Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья. — Материалы и исследовании по археологии СССР, 84, с. 86–98.
3. Пассек Т. С. Раннеземледельческие (трипольские) племена… с. 62 і наст.