Мисливець Хрін та його пси/VII. Троянди й колючки
| ◀ VI. «О!» | Мисливець Хрін та його пси Хрін полює далі VII. Троянди й колючки |
VIII. Дві погоні ▶ |
|
Хто ходив по багнах, луках,
(Не в нудних містах по бруках,)
В дні холодні восени
І карався без вини,
Хто за дикими качками
Підкрадавсь очеретами
І, палаючи в огні,
Мерз, трусивсь і груз в багні,
Хто стояв на перельоті
По коліна у болоті, —
Тільки той і зна, як слід,
Ціну мащених чобіт.
Не боїться Хрін нічого:
Певні чоботи у нього,
Не бояться ні води,
Ані іншої біди.
Твердо Хрін іде, ступає,
На шляху перемагає
І болото, і потік,
І розливи буйних рік.
Псові гірш: голодний, босий
Він водив би тільки носом,
А не ліз в очерети,
Де не всидять і чорти.
Але Хрін простягне руку
І вжене його в розпуку:
Або лізь, або лягай
І заслужене приймай.
Треба лізти… Коле, ріже…
Тільки виразку залиже,
Вже з'явилася нова:
Наче бритва — не трава.