Лірика (Гофмансталь)/Твоє лице

Лірика
Гуґо Гофмансталь
пер.: Іван Крушельницький

Твоє лице
Львів: «Листки мистецтва», 1920
ТВОЄ ЛИЦЕ
 

Твоє лице повите було снами.
На тебе мовчки я глядів з тремтінням.
Як сталось це! Що я вже раз, колись
Так прив'язавсь у ночах молодіння

До місяця і яру любого,
Де на порожніх схилах одинцями
Стояли голі дерева й в узніжжі
Між ними плили клуби мряки зтиха

І у тиші рікою що-раз свіжі
І все чужі сріблястобілі води
Шуміли пошепки — як сталось це!

Як сталось це! Бо прив'язавсь до них я
І їх краси — що не жила тоді —
З великої туги, мов ось, як стій,
До твоїх кучерів в погляді
До цього блеску з-поміж твоїх вій!

 
ТВОЄ ЛИЦЕ