Лірика (Гофмансталь)/Тайна світу

Лірика
Гуґо Гофмансталь
пер.: Іван Крушельницький

Тайна світу
Львів: «Листки мистецтва», 1920
ТАЙНА СВІТУ
 

Глибкий колодязь зна її,
Раз кожен був глибким, німим
І знав її ж він тим.

Мов чародійське слово, йде,
Без розуміння, де в ній глузд,
Вона белькітно з уст до уст.

Глибкий колодязь зна її;
Мужчина, ставши раз над ним,
Пійняв її й забув потім.

Безумно плів і пісню снув —
В якої дзеркальце дитя,
Глянувши, втратило чуття.

Й росте й про себе мало зна
Й кохана жінка вже на зріст,
Й — як чудний є в любові гість!

Яка глибка в любові вість! —
В ній речі, вичуті, як тінь,
В цілунках вказують глибінь...

Вона ввійшла до нас в слова,
Як це жебрак ступив в пісок,
Що був брилянту за глибок.

Глибкий колодязь зна її,
Раз кожен знав її ж вже тим,
Тепер тремтить вона, мов дим.

 
ТАЙНА СВІТУ