Лірика
Гуґо Гофмансталь
пер.: Іван Крушельницький

Пісня життя
Львів: «Листки мистецтва», 1920

П І С Н Я   Ж И Т Т Я

 

Ти б внуку для розтрати
Орлів, ягнят і пав,
Ти б миро з рук старчатих
Мертвої жінки дав!
Мерці ж бо на одходах,
Верхів'я в дальних бродах —
Для нього, що в заводах
Танечниць хід стрункий!

Ступа він, наче воїн,
Що зносить кожну твердь,
Сміється, як з вибоїн
Життя йде шепіт: смерть!
Для нього всі приселля
Пороги чудно стелять;
І рідна кожна хвиля
Скитальцеві отам.

Його хвата за серце
Рій диковинних бджіл,
Дельфінів співні герці
Дають в мандрівці крил:
Його всі носять трави
В могутності постави.
Рік гаснення темняве
Кінчить пастуший день!

Ти б миро з рук старчатих
Мертвої жінки дав
Йому для втіх розтрати,
Орлів, ягнят і пав:
Сміється він до вроди. —
А легкі, наче води,
Провалля і городи
Життя несуть його.