Короткий словник синонімів української мови (1975)/Умовні скорочення і пояснення до виправлень
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| ◀ Передмова до 2-го видання | Короткий словник синонімів української мови Умовні скорочення і пояснення до виправлень (Редакційна Колеґія) |
Передмова до першого видання ▶ |
|
|
При користуванні „Коротким словником синонімів української мови” П. М. Деркача, 2-ге видання, 1975 року, читачі повинні ознайомитися із скороченнями і поясненнями до виправлень Словника П. М. Деркача, 1-ше видання, 1960 року.
У Словнику є два роди скорочень: первісні скорочення до 1-го видання і нові скорочення до 2-го видання. У первісних скороченнях виправлено мовні помилки. Ми впровадили нові скорочення, щоб при їх допомозі визначати слова за такими категоріями: русизми — р, російські слова — рс, польські слова — пс, застарілі слова — заст, українські літературні слова — улс, російські слова з французької мови — рсф, російський правопис — рпр, російська фраза — рф та інші, як це показано у списку скорочень на стор. 13-ій.
Словник П. М. Деркача перевидано світлодруком, де чітко відрізняються помилки 1-го видання та їх виправлення в 2-му виданні. Багато помилок виправлено механічним способом. У цьому випадку помилкові слова, літери, знаки або й цілі фрази заклеєні й заступлені правильними відповідниками. Всі інші помилки та їх виправлення винесено на кожній сторінці під текст.
До помилок Словника П. М. Деркача в його 1-му виданні належать всі слова, що не згоджуються з нормами української літературної мови. Такими помилками є: русизми, російські слова, застарілі слова, польонізми, вживання російського правопису і фразеології та ін. Виправлення цих помилок переведено таким способом:
1. При кінці кожного помилкового слова або вислову в половині його висоти поставлено порядкові числа 1, 2, 3 …
2. Внизу кожної сторінки під текстом винесено ці самі числа 1, 2, 3… з відповідними скороченнями й поясненнями.
3. Скорочення, що стоять після чисел у примітках під текстом, вказують на приналежність кожного позначеного слова до певної групи помилкових слів. Напр.: на стор. 27, примітка „1) рс” означає, що слово в тексті „зиб” є російське слово; примітка „2) улс” означає, що слово „леп” українське літературне слово, а не обласне, як це показано в тексті.
Слова, що стоять після скорочень у примітках, подають виправлення помилкових слів і їх правильні українські відповідники. Напр.: на стор. 54, примітка „1) р, пустошити, руйнувати” означає, що слово в тексті „розгромлювати” є русизм, а правильні українські відповідники до нього є „пустошити” і „руйнувати”; примітка „4) рс, вантаж” означає, що слово в тексті „груз” є російське слово, а український відповідник до нього є „вантаж”; на стор. 181, примітка „3) рф, заочного навчання” означає, що фраза в тексті „(по заочному навчанні)” є російська фраза, а правильний український відповідник повинен бути „заочного навчання”. На стор. 76, примітка „1) заст, оборонець” означає, що слово в тексті „покровитель” є застаріле слово, а українські відповідники до нього є „оборонець, зверхник”.
Коли реєстрове слово має правдиві українські синоніми, але саме є помилкове, то у примітці подаємо тільки визначення, до якої категорії помилок воно належить. Напр.: на стор. 46, слово „вторгатися” є російське слово, але в тексті має правдивий український синонім „вдиратися”. Тоді у примітці пишемо „2) рс”.
У примітках до деяких чужих слів, що стали складовою частиною української мови, подаємо тільки вибірково визначення їхнього походження. Напр.: араб (арабське), нім (німецьке), тур (турецьке) і т. д.
Чужі слова, що вживаються тільки в російській мові, а в Словнику подані як українські, визначаємо у примітках як російські слова із зазначенням їхнього походження. Напр.: на стор. 23, примітка „6) рсф” означає, що слова в тексті „дебошир”, „дебоширити” російські слова французького походження. Таких слів треба уникати в українській мові.
У примітках деякі слова написані з буквою в дужках. Напр.: „фал(ь)ш”, „о(б)мана”. Це означає, що їх можна писати й вимовляти двояко: „фалш” і „фальш”, „обмана” і „омана”.
Окрему й найбільшу групу слів у Словнику творять т. зв. старі слова (архаїзми), а за визначенням автора „застарілі”. Ці слова російська мова перейняла, або з старослов'янської мови з церковного вжитку, або з староукраїнської мови, і вони сьогодні належать до складу слів російської літературної мови. Правда, старі слова ще час до часу вживаються в українській мові, але це здебільша в поетичній мові, в реторичних зворотах, у церковних висловах, у давніх назвах часописів, організацій тощо. Напр.: „муж довір'я”, „вождь”, „Свобода”, „краля”, „посланіє” та ін. В українській нормативній мові застарілих слів (архаїзмів) не вживається.
Підсумовуючи обговорення пояснень до виправлених помилок Словника П. М. Деркача, звертаємо увагу читачів, що всі слова в тексті та в примітках, позначені скороченнями „заст”, „р”, „пс”, „рф”, „рпр”, „рл”, „рн”, „рпа”, „рса”, „рсі”; „рсс”, „рсф”, і „рт” є хибно впроваджені автором у лексику української мови. В дійсності це русизми, яких не треба вживати ні в письмі, ні в розмові. Замість показаних помилкових синонімів, треба вживати слова, що стоять після скорочень у примітках внизу кожної сторінки.
При переопрацьовуванні Словника П. М. Деркача, крім сучасних радянських словників, ми здебільшого користувалися словниками Інституту Української Наукової мови при Всеукраїнській Академії наук у Києві, що були видані до 1930 року. Ми також придержувалися всеукраїнського правопису, опрацьованого Державною Правописною комісією УРСР в 1928 році, а пізніше затвердженого Всеукраїнською Академією Наук у Києві та Науковим Товариством ім. Т. Г. Шевченка у Львові. Конкретно, ми додержувалися „Правописного словника” Г. Голоскевича, що був перевиданий в Нью-Йорку 1952 року.
Редакційна Колеґія