Вікіджерела

Короткий словник синонімів української мови (1975)/Передмова до першого видання

< Короткий словник синонімів української мови (1975)

ПЕРЕДМОВА
до першого видання
(Про побудову Словника і добір синонімів)

Давно назріла потреба в синонімічному словнику української мови. Ним цікавляться широкі кола працівників культурного фронту, але особливо потрібний він викладачам мови в школі. Випускники середньої школи мають досконало знати і вільно володіти рідною мовою. Це потрібне їм для набуття всебічної освіти і майбутньої громадської та трудової діяльности.

«Короткий словник синонімів української мови» П. М. Деркача має своїм завданням допомогти викладачеві мови в організації занять, спрямованих на розвиток усної і письмової мови учнів старших класів, на піднесення їхньої стилістичної майстерности і загальної мовної культури. Праця з синонімічним словником сприятиме збагаченню активного запасу слів, виробленню[1] навички добирати потрібне слово або синонім до нього, розвиватиме здатність мислити і розуміти слово з усіма його семантичними відтінками.

Словник синонімів допоможе учням і в самостійній творчій праці. Відомо, що не тільки учень, а нерідко й дорослий через брак словникового запасу при оформленні своїх думок щоразу зустрічається з непереборними труднощами. Нарешті, словник синонімів значно полегшить учням і заощадить їх час у виконанні багатьох домашніх завдань, спрямованих на розвиток мови.

Реєстр Словника. Автор цього словника П. М. Деркач назвав Словник «коротким». Це значить, що в ньому нема багатьох можливих синонімічних рядів і взагалі опрацьований він у вужчому об'ємі, ніж повний. Виявляється це в реєстрі слів, до яких добираються синоніми. Реєстр обмежено за рахунок багатьох загальновживаних слів, до яких можна було б підібрати синоніми. Не розробляються[2] в Словнику й окремі лексичні групи, як от: власні імена, назви народів, жителів[3] міст, абревіятурні слова-синоніми, лексика, пов'язана з релігійним культом тощо. Цілком природно нема в Словнику номенклатурної і термінологічної лексики, бо здебільшого терміни однозначні і синонімів не мають.

Не було потреби розробляти[4] в короткому словнику і деякі граматичні категорії слів, до яких можна було б добирати синоніми, як от: службові слова, синонімічні прикметники і прислівники вищого і найвищого ступенів та ін.

Значно обмежено розробку[5] дієслів, особливо префіксальних та різних віддієслівних утворень. Так, наприклад, за незначним винятком не подаються в Словнику синонімічні ряди з віддієслівних іменників на -ння, -ття і зовсім не даються синонімічні дієприслівники, дієслова в пасивній формі та ін.

Взяті до Словника особові дієслова також не розробляються[6] в загальноприйнятій системі недоконаного і доконаного виду. Дієслова як реєстрові слова даються тут здебільшого в недоконаному виді. В доконаному виді беруться в реєстр дієслова лише тоді, коли вони в доконаному виді творять синонімічний ряд з іншими синонімами, ніж у недоконаному, наприклад, бити і ударити, відрізувати і відрізати та ін. Однак зрідка, коли до дієслова в недоконаному виді як синонімічний відповідник виступає дієслово, вживане лише в доконаному виді, то воно дається як синонім до реєстрового дієслова в недоконаному виді. Наприклад, при реєстровому дієслові зважуватися з відповідною ремаркою виступає в синонімічному ряді дієслово доконаного виду посміти, при реєстровому дієслові недоконаного виду відрубувати дається образне дієслово доконаного виду відчухрати. Правда, таких випадків видової невідповідности у дієслівних синонімічних рядах небагато.

Морфологічні варіянти різних слів, слова-синоніми здрібнілих, зменшених форм розробляються[6] в Словнику теж обмежено і, як правило, тоді, коли в даному синонімічному ряді є й інші синоніми. Взагалі бралися для розробки[5] тільки такі з лексичних дублетів, які мають продуктивні морфеми. Якщо слово вживається в різних фонетичних варіянтах і не має синонімів, то з таких слів не створювано рядів.

Утворення з приставкою анти-, що відповідає значенням українським проти-, не-, також подаються в Словнику досить обмежено.

Таким чином, обсяг лексичного складу в цьому синонімічному словнику неповний. «Короткий словник синонімів української мови», як було сказано спочатку, призначається для шкільного вжитку. Отже, природна річ, у ньому, як і в кожному шкільному словнику, склад розроблюваної[7] лексики має бути трохи вужчий, ніж у повному словнику синонімів. Крім того, і в самій розробці[8] багатозначних реєстрових слів цілком виразно взято настанову на скорочення, а тому в багатьох випадках синонімічні ряди добираються не до всіх значень полісемантичних реєстрових слів, а тільки до найбільш поширених.

Розроблено[9] в Словнику близько 4279 синонімічних рядів. Творяться синонімічні ряди із слів словникового складу сучасної загальнонародньої української мови, з діялектних слів (за винятком вузькодіялектних або обласних), з іншомовних слів, що широко вживаються в українській мові. Дається в синонімічних рядах з відповідними позначками і застаріла синонімічна лексика, правда, здебільшого така, що використовується тепер як стилістичні варіанти загальновживаних слів. Усі синоніми, які не відповідають літературній нормі сучасної української мови, позначені в синонімічних рядах скороченими відповідними ремарками, як от заст., що дається при застарілому слові, рідк. — при рідковживаному слові, обл. — при обласному і под.

Структура Словника. В реєстровій частині Словника в алфавитному порядкові вміщено слова, до яких добираються синоніми (або хоч один синонім).

Як окремі реєстрові синоніми даються в реєстрі і омонімічні слова; позначаються омоніми римськими цифрами коло них і пояснюються відповідними тлумачними ремарками в дужках. Наприклад, в реєстрі маємо баня I (приміщення для миття) і окремо баня II (купол)[10]. Проте, коли один з омонімів не розробляється,[11] а має при собі відсилочну позначку до іншого реєстрового слова, тоді тлумачна ремарка при ньому не дається, наприклад, вистига́ти I (втрачати тепло) і вистига́ти II — див. виспіва́ти. За наведеним зразком оформляються в реєстрі майже всі слова-омоніми.

Крім таких слів, в реєстр Словника внесено ще всі відсилочні слова, тобто ті, які не мають при собі синонімічної групи слів, а самі входять як синоніми в синонімічні ряди при інших реєстрових[12]. Вміщуються такі слова в реєстрі з відсилочною позначкою (в другій частині) див. на відповідне слово (або слова), при якому воно виступає як синонім. Наприклад: атле́т — див. сила́ч; баба́хнути — див. 1) тара́хнути; 2) упа́сти. Ці відсилочні слова в реєстрі роз'єднують синонімічні ряди Словника, проте вони дають можливість читачеві вільно орієнтуватися в зібраному синонімічному матеріялі, тим більше, що при Словнику нема (як звичайно буває) алфавитного покажчика або індексу.

Розробка[13] і оформлення синонімічних рядів. Реєстровим синонімом у синонімічному ряді, як правило, береться таке слово, яке своїм значенням охоплює основні прикмети, спільні всім словам даного синонімічного ряду. Отже, реєстровий синонім — це слово найзагальніше значенням з усього синонімічного ряду. Воно найбільш невтральне, тобто здебільшого не має якогось виразного стилістичного забарвлення. Так, наприклад, з синонімічної групи слів — гарний, прегарний, прекрасний, чудовий, хороший[14], красивий[14], красний, гожий, пригожий, вродливий, чепурний та ін. — найбільш містким буде слово гарний. Воно має найменше додаткових значень, властивих для всіх інших слів даної групи слів[15].

Слова-синоніми в синонімічному ряді розміщуються не довільно, а здебільшого в певній послідовності. Порядок розміщення витриманий в основному за принципом ґрадації — від найпоширеніших до менш уживаних. Бралася також до уваги і змістова насиченість синоніму, емоціональне забарвлення та стильові особливості синонімів утворюваного ряду.

Звідси принагідно в деяких синонімічних рядах синоніми подають більш-менш посилену або, навпаки, послаблену варіяцію основного змісту реєстрового слова. Наприклад, в синонімічній групі безжалісний, безжальний, безсердечний, безсердний, жорстокосердий, жорстокий, безпощадний[16] весь час посилюється емоціональна прикмета. Навпаки, величина якости або сили прикмети відповідно зменшується в такому ряді: бездарний, нездібний, недотепний, безталанний.

За ознакою емоціональної прикмети, величини якости або сили якоїсь прикмети групувалися і деякі дієслівні синоніми. Градацію основного змісту за логічною ознакою матеріяльної величини якоїсь прикмети має і більшість іменникових синонімічних рядів у Словнику.

Слова синонімічного ряду, які різняться відтінками в значенні або приналежністю до того чи іншого мовного стилю, мають при собі відповідні пояснення. Ці пояснювальні ремарки визначають сферу вживання, розкривають відтінки в значенні або вказують стилістичний характер слова. Відтінки в значенні слова розкриваються стислими описовими тлумаченнями (курсивом в дужках), стилістичний аспект синонімів ― скороченими стилістичними позначками (теж курсивом, але без дужок). Наприклад, до реєстрового заму́чити з ремаркою (фізичними муками) дається закатува́ти; рідк. замордува́ти. Або візьмімо другий ряд при реєстровому захоті́ти — забажа́ти; (сильно, пристрасно) зажада́ти; заст. запра́гнути; (про химерне бажання) забагти́, забагну́ти.

В окремих випадках додаються пояснення ще додатково постремарками в дужках, як от ремарка при останньому синонімі в такому синонімічному ряді: неодна́ковий — (що відрізняється чим-небудь[17]) відмі́нний, рі́зний; несхо́жий; (щодо величини, умов тощо) нері́вний (про права і под.). Проте змістові ремарки, як правило, стоять перед синонімами.

Скорочена стилістична позначка ставиться після дужок змістової ремарки або зразу перед синонімом, якщо відтінок його не тлумачиться. Наприклад, позначка розм(овне) у такій синонімічній групі: пога́ний — (без позитивних якостей) лихи́й; (протилежний хорошому[18]) злий, недо́брий; (про справи і под.) розм. ке́пський; без змістових ремарок: пожи́тки — розм. збі́жжя; погордл. мана́тки, мана́ття.

У тих випадках, коли стилістична позначка стосується тільки одного синоніму із ряду, то вона ставиться після цього синоніму, але в дужках, як наприклад, позначка рідк. при синонімі уте́ртий в такому синонімічному ряді: заяло́жений перек. ― (про фразу, анекдот тощо) зата́сканий, уте́ртий (рідк.); бана́льний, тривія́льний.

Тотожні або дуже близькі відтінками і стилем слова-синоніми одного синонімічного ряду відокремлюються комами; якщо ж синонімічний ряд містить у собі не близькі за вказаними ознаками синоніми, то перед такими синонімами ставиться крапка з комою. Наприклад, верхорі́ччя ― верхі́в'я, ве́рхня те́чія; але: припиня́тися ― (про розмову і под.) урива́тися; (про рух і под.) завмира́ти.

Реєстровим словом у Словнику досить часто виступає багатозначне слово, при чому в одному значенні в ньому будуть одні синоніми, а в іншому — інші. Так, наприклад, різні будуть синоніми до верх (дерева) і верх (гори) ― в першому випадкові можна назвати з них хоч би верхі́в'я, верхі́вка, верхови́на, верши́на, верхові́ття, а в другому — верхі́в'я, верши́на, шпиль і обласне грунь.

Оформляються в Словнику синонімічні ряди до багатозначних слів подвійно. Рідше вживаний варіянт — коли добираються синоніми різних сфер вживання, при чому стислими ремарками підказується, звичайно, сфера вживання (як при згаданому слові верх) або якість предмета, в інших випадках показується характер дії тощо. Наведемо ще приклад: відбива́тися — віддава́тися; (про світло і под.) відсві́чуватися; (на блискучій поверхні — ще) віддзерка́лювати[ся]; (рідше) відкида́тися; (тільки про голосний звук) розляга́тися; (луною) відлу́нювати; (далеко розкотом) розко́чуватися.

Другий варіянт більш поширений. Полягає він у тому, що до багатозначного заголовного слова синонімічний ряд добирається тільки до найбільш поширеного значення. До інших значень такого слова синоніми тут не добираються, проте в кінці наведеного синонімічного ряду через відсилочну ремарку Пор. вказується те реєстрове слово або слова, при якому друге значення даного багатозначного слова виступає як синонімічний варіянт нового синонімічного слова. Наприклад, при двозначному жевріти маємо синоніми в прямому значенні тліти, жаріти. Далі зазначеною ремаркою зв'язується воно ще з ширшою групою синонімів у прямому значенні горіти і переносним вживанням з реєстровим червоніти. Отже, на відповідних місцях у Словнику читач знайде знову це слово з відповідною ремаркою серед наведених синонімів до вказаних заголовних слів. Аналогічне посилання на переносне значення маємо також і при реєстровому дзвонити, де після синонімів дзеленькати, дзеленчати, теленькати, бовкати, бевкати стоїть Пор. розголо́шувати.

Виходячи з принципу змістової адекватности значень синонімів, що з'єднуються в одному ряді, розгортання деяких синонімічних рядів дається трохи звужено. Так, наприклад, з синонімічних відповідників до слова говорити створено кілька окремих синонімічних груп з своїми власними реєстровими словами. Одна з них при реєстровому говорити, друга при базікати, третя при мимрити, четверта при товкмачити та ін. Кожен з цих реєстрових синонімів має свої особливі додаткові відтінки, за якими і добиралися до них синоніми[19]. Проте, щоб не втрачався зв'язок між цими синонімічними рядами, вони зв'язуються відсилочною ремаркою Пор. або рідше див. ще, при яких зазначається той або інший реєстровий синонім іншого ряду. Наприклад: говори́ти — (більш конкретно) каза́ти; (до кого) мо́вити; (з ким) розмовля́ти; (про всячину) розм. бала́кати, гомоні́ти; обл. гу́то́рити. Пор. 1) базі́кати; 2) ми́мрити.

Так само синонімічний ряд при заголовному базікати зв'язується відповідною ремаркою з синонімічним рядом при реестровому просторікати. Наприклад: базі́кати розм. фам. — (образно про недоречну балаканину) варня́кати, верзя́кати, верзти́, патя́кати, плести́ (нісені́тницю), плеска́ти (язико́м), ля́пати (язико́м), моло́ти (язико́м), клепа́ти (язико́м); (рідше) бе́вкати, бо́вкати. Пор. просторі́кати. Інших зразків не наводимо.

Таким чином, за допомогою таких посилань дається можливість користувачеві Словника знайти всі слова з особливими додатковими відтінками, в яких наявний елемент сумарного значення дієслова говорити. Разом з тим таке оформлення подібних синонімічних рядів дає змогу уникнути поплутання в одному синонімічному ряді синонімів з несхожими (неадекватними), хоч і близькими в сумарному розумінні словами.

Основним принципом при добиранні синонімів до реєстрового слова був такий. В синонімічні ряди з'єднувалися слова тільки за основними значеннями, які встановлені для слів у тлумачних словниках, а не за випадковим контекстуальним значенням. Нарівні з основними значеннями слова в певні синонімічні ряди вводилися і слова з тими переносними значеннями, які закріпилися в загальнонародньому мовному вжиткові.

Обов'язковою умовою при підбиранні і розташуванні синонімів було усвідомлення істотних прикмет синонімічного слова, основних його властивостей і особливостей, якими відрізняється одне синонімічне слово від інших, близьких до нього в певному конкретному випадку і до інших в синонімічному ряді.

Проте нерідко зустрічаються в словнику і такі синонімічні ряди, в яких синоніми підібрані автором з погляду практичного вживання слова, через що в окремих випадках захоплюється сфера аналогій. Пояснюється це тим, що в лінгвістичній літературі, на жаль, до цього часу не встановилося одностайного погляду в розумінні самого поняття синоніму, хоч учення про синоніми в нашому вітчизняному мовознавстві і досягло досить високого ступеня.

Відомо, що традиційне визначення синоніму зводиться в різних варіяціях до того, що це слова мови, різні за звучанням, але однакові або подібні за значенням. Радянські мовознавці в більшій або меншій мірі відходять від такого традиційного розуміння синонімічности. Пор. визначення у тлумачному словнику російської мови під редакцією Д. М. Ушакова, в підручнику «Курс сучасної української літературної мови», т. I, К., 1951, за редакцією акад. Л. А. Булаховського і в його ж підручнику «Введение в языкознание», ч. II, М., 1954, і статті «Нариси з мовознавства» (журнал «Українська мова в школі», 1952, № 5, стор. 14). Пор. також у підручнику «Русский язык» А. М. Земського, С. Є. Крючкова і М. В. Свєтлаєва за редакцією акад. В. В. Виноградова, М., 1950 р., а також у підручниках: С. А. Абакумов, „Современный русский язык“, 1942; Є. М. Галкіна-Федорук, „Современный русский язык. Лексика» 1954 , та стаття «Синонимы в русском языке» (журнал «Русский язык в школе», 1959, № 3); О. М. Фінкель і М. М. Баженов, «Современный русский язык» 1959; О. М. Гвоздев, «Очерки по стилистике русского языка», М., 1952 і 1955 (стор. 55—56); О. І. Ефімов, «Стилистика художественной речи», 1957 (стор. 245-246); М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик, «Курс сучасної української літературної мови», ч. I, К., 1959, стор. 24—25; А. Б. Шапіро, «Некоторые вопросы теории синонимов». Докл. и сообщ. Института языкозн. АН СССР, 1955, т. VII. (Див. також його рецензію в журналі «Русский язык в школе», 1953, № 6 на невдалий науково-популярний нарис В. К. Фаворіна «Синонимы в русском языке»); Г. О. Винокур, О синонимах, 1926; М. Д. Кузнець, Стилистические функции синонимов, Ученые записки ЛГПИИЯ, т. I, 1940[20].

Друге, що ускладнювало роботу[21] над Словником, було те, що в лінгвістичній літературі нема також єдности і в питанні клясифікації синонімів. Відомо, що класифікуються (як і визначаються) вони різними авторами по-різному. Досить порівняти класифікацію синонімів у деяких статтях, підручниках і розвідках хоч би останніх років видання. Так, акад. В. В. Виноградов встановлює два різновиди синонімів: 1) ідеографічні, пов'язані з диференціяцією відтінків одного й того ж значення, і 2) стилістичні, які і собі поділяються на функціонально-мовні і синоніми експресивно-смислові[22]. О. М. Гвоздев у подібнику з стилістики встановлює шість різновидів синонімів[23]. Б. М. Щербацький у посібнику для вчителів дає три різновиди[24]. По-іншому класифікуються синоніми в авторефераті кандидатської дисертації П. С. Александрова[25] і в науково-популярному нарисі В. К. Фаворіна[26], також у статті С. Абакумова і Н. Солоніно[27] i в статті В. М. Клюєвої[28], також у Є. М. Галкіної-Федорук[29], М. М. Нікольського[30] та багатьох інших.

Отже, надзвичайна строкатість у визначенні і клясифікації синонімів, що обумовлена різним тлумаченням поняття[31] синонімічности, а також відсутність науково розроблених[32] принципів укладання такого типу словників — усе це ускладнювало роботу[33] як автора, так і редактора над видаваним «Коротким словником синонімів української мови».

Дискусійними у зв'язку з цим тут можуть бути деякі синонімічні слова, з'єднані автором за ознакою функції їх, або ті, що перебувають у відношенні роду і виду, також синонімічні ряди з морфологічними варіантами того самого слова, як от зменшено-пестливі або згрубілі варіянти синонімів при реєстрових баба, дід, горщик та ін. Проте групи з морфологічними (як і фонетичними) варіянтами слів, на наш погляд, цілком правомочні в синонімічному словнику.

Так само вважаємо можливими синонімічні ряди, в яких з'єднуються слова з тією або іншою оцінкою і позбавлені такої. От чому в Словнику неґативно-забарвлені синоніми при слові шкапа пов'язані ремаркою з синонімами при реєстровому кінь. Синонімізуються у Словнику з відповідними поясненнями і слова різних соціальних плянів, хоч на все це і нема сталого погляду в спеціяльній літературі[34].

В окремих випадках можна сперечатися про вміщення в якомусь синонімічному ряді того чи іншого синоніма або про повноту синонімічного ряду, про характер пояснювальних ремарок і под. Проте слід мати на увазі, що це перша в українській лексикографії спроба укласти словник синонімів. Потрібні були роки самовідданої праці автора, щоб зібрати за певним принципом синонімічний матеріял. На жаль, смерть не дала йому можливости повністю завершити почату ним роботу[35]. Словник доопрацьовано і підготовано до друку вже після смерти автора.

Незаперечна заслуга автора Словника полягає і в тому, що він зробив початок у цій складній справі. «Қороткий словник синонімів української мови» П. М. Деркача разом з іншими матеріалами, що останнім часом з'являються в періодичних виданнях[37], полегшить створення в майбутньому повного науково опрацьованого словника синонімів української мови.

С. П. Левченко.

——————

  1. ↑ р, витворено.
  2. ↑ р, опрацьовані;
  3. ↑ заст, пожильців;
  4. ↑ р, опрацьовувати;
  5. ↑ 5,0 5,1 р, опрацювання;
  6. ↑ 6,0 6,1 р, опрацьовано.
  7. ↑ р, опрацьовуваної;
  8. ↑ р, в самому опрацюванні;
  9. ↑ р, Опрацьовано;
  10. ↑ рсі;
  11. ↑ р, опрацьований.
  12. ↑ Такий спосіб реєстрування цих слів був прийнятий при укладанні повного словника синонімів української мови в Інституті мовознавства АН УРСР — див. опубліковані матеріяли і зразки розробки синонімічного словника в «Лексикографічному бюлетені» Інституту мовознавства АН УРСР, 1955, вип. V.
  13. ↑ р, Опрацювання;
  14. ↑ 14,0 14,1 заст.
  15. ↑ У спеціяльній літературі такі вихідні слова синонімічного ряду називають звичайно заголовними.
  16. ↑ р, нещадний;
  17. ↑ чимнебудь;
  18. ↑ заст.
  19. ↑ Докладніше про це див. статтю С. П. Левченка «До питання про принципи укладання словника синонімів української мови» в «Лексико-графічному бюлетені» Інституту мовознавства АН УРСР, 1955, вип. V.
  20. ↑ Більш повну бібліографію з цього питання можна найти в «Библиографическом указателе литературы по русскому языкознанию», вип. 2, вид. АН СРСР, М., 1954.
  21. ↑ працю. (Підстава виправлення: розумова – праця, фізична – робота).
  22. ↑ Журнал «Вопросы языкознания», 1955, № 1, стаття «Итоги обсуждения стилистики».
  23. ↑ А. Н. Гвоздев, Очерки по стилистике русского языка, М., 1952 и 1955.
  24. ↑ Б. М. Щербацкий, Занятня по стилистике в старших классах, 1951.
  25. ↑ П. С. Александров, Принципы составления словаря синонимов современного русского литературоого языка, Куйбышев, 1953.
  26. ↑ В. К. Фаворин, Синонимы в русском языке, Свердловск, 1953
  27. ↑ С. Абакумов и М. Солонино, К вопросу о работе над синонимами, журнал «Русский язык в школе», 1929, № 2.
  28. ↑ В. Н. Клюева, Синонимы в русском языке, журнал «Русский язык в школе», 1954, № 3.
  29. ↑ Див. названий підручник і статтю.
  30. ↑ «Учебное пособие по стилистике к литературному редактированию», вип. I, М., 1954.
  31. ↑ р, розуміння;
  32. ↑ р, опрацьованих;
  33. ↑ працю.
  34. ↑ Пор., наприклад, щодо цього погляд В. М. Клюєвої у передмові до згаданого її «Краткого словаря синонимов русского языка» і зауваження проти нього проф. Є. М. Галкіної-Федорук у статті «Синонимы в русском языке», «Русский язык в школе», 1959, № 3.
  35. ↑ працю;
  36. ↑ р, опрацьовування.
  37. ↑ Маємо на увазі «Матеріали до синонімічного словника української мови» А. Багмета, що почали друкувати в журналі «Вітчизна», 1959, № 2 і далі, а також теоретичні розробки[36] до укладання словника синонімів, надруковані в «Лексикографічному бюлетені» Інституту мовознавства АН УРСР, 1955. вип. V. та ін.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Короткий_словник_синонімів_української_мови_(1975)/Передмова_до_першого_видання&oldid=364305