Кобзарь (1876)/Том 2/Заповіт

by Тарас Шевченко

◀ До мертвих, і живих, і ненарожденних земляків моїх, в Україні і не в Україні сущих, моє дружнеє посланіє

Кобзарь. Том 2 Тарас Шевченко Заповіт

В альбом ▶

• Інші версії цієї роботи див. Заповіт

Вікідані

Заповіт.^[1]

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій:
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручи
Були видні, було чути, ^[2]
Як реве ревучий.

Як понесе з України
У синєє море кров ворожу, —
От-тоді я і лани і гори — все покину
І полину до самого Бога молитися;
А до того — я не знаю Бога. ^[3]
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвите,
І вражою злою кровъю ^[4]
Волю окропите!
І мене в сімьї великій,
В сімьї вільній новій, ^[5]
Не забудьте поминути
Не злим тихим ^[6] словом!

---

——————

1. У вид. Gerhard'а (Neue Gedichte von Puschkin und Schafftschenko. Leipzig. 1859) ці вірші названі »Думка.«
2. Було видно, було б чути. (Вар. по рукопису 1848 року.)
3. І полечу до самого Бога
   Молитися. А до того —
   Поховайте,
   Поховайте, та вставайте, (ib.)
4. І вражою чаркой кровъю (ib.)
5. В самій вольній мові (ib.)
6. ... добрив словом. (ib.)