|
„Ой не пьється горілочка,
Не пьються й меди;
Не будете шинкувати,
Прокляті жиди!
Ой не пьється теє пиво,
А я буду пить;
Не дам же я вражим ляхам
В Україні жить.
Ходім, батьки-отамани,
У Хвастов в неділю,
Та надінем вражим ляхам
Кошуленьку білу;
Ні, не білу, а червону...
Ходім-погуляєм,
Та в пригоді свого батька
Старого згадаєм,
Полковника Хвастовського,
Славного Семена.
Ходім, брати: не згинете.
Хлопці, коло мене.“
В Перепъяті гайдамаки
Нишком ночували;
До схід сонця у Хвастові
Хлопъята гуляли.
Прийди з того Межигорья, [1]
Наш славний Палію, —
Подивися, що той Швачка
У Хвастові діє.
Добре діє!... У Хвастові,
У славному місті,
Покотилось ляхів, жидів
Не сто і не двісті,
А тисячи; а майдани
Кровъю червоніли;
А оранди з костёлами,
Мов свічки, згоріли.
В самім замку невеличку
Церковку святую
Не спалено. От-там Швачка
Сліва: „аллилуйя!“
Хвалить Господа, веселий,
І каже сідлати
Коня свого вороного:
Має погуляти
У Бихові, славнім місті
З Левченком у-купі, —
Потоптати жидівського
Й шляхетського трупу.
|
