Кобзарь (1876)/Том 1/У неділеньку у святую

Кобзарь. Том 1
Тарас Шевченко
У неділеньку у святую

У неділеньку у святую,
У досвітнюю годину,
V славному-преславному
Місті, в Чигирині,
Задзвонили в усі дзвони,
З гармати стріляли, —
Превелебную громаду
До-купи зкликали.

З святими корогвами,
Та з пречестнимн образами
Народ з попами
З усіх церков на гору йде,
Мов та Божа бжола гуде.
З манастира святого
У золоті, аж сяє,
Сам архимандрит вихожає,
Акахвист читає,
Поклони покладає.

Поважно та тихо,
У раннюю пору,
На високу гору
Сходились полковники.
І військо, як море,
З знаменами, з бунчуками,
З лугу виступало,
Та на трубах вигравало,
І на горі разом стало.

Замовкли гармати,
Оніміли дзвони
І громада покладає
Земниї поклони.
Молебствіє архимандрит
Сам на горі править,
Святого Бога просить-хвалить,
Щоб дав їм мудрості дознати, —
Гетьмана доброго обрати.
І одногласне, одностайне
Громада вибрала гетьмана —
Преславного Лободу Ивана,
Лицаря старого,
Брата військового.

У труби затрубили,
У дзвони задзвонили,
Вдарили з гармати,
Знаменами, бунчуками
Гетьмана укрили.
Гетьман старий ридає
До Бога руки здіймає,
Три поклони покладає
Великій громаді
І, мов дзвоном дзвонить,
Говорить:

— „Спасибі вам, панове-молодці,
Преславниї Запорозці,
За честь, за славу, за повагу,
Що ви мені учинили!
А ще б краще ви зробили,
Як-би замісць старого
Та обрали молодого
Завзятого молодця,
Преславного запорожця
Павла Кравченка-Наливайка:
Я стар чоловік, нездужаю встати.
Буду ёму пораду давати,
По-батьківськи научати,
Як на ляха стати.
Тепер прелютая година
На нашій славній Україні:
Не мені вас, братця,
На ляха водити;
Не мені тепер старому
Булаву носити.
Нехай носить Наливайко
Козакам на славу,
Щоб лякались вражі ляхи
У своїй Варшаві!“

Громада чмелем загула,
І дзвони задзвонили;
Гармата заревла,
І бунчуками вкрили
Преславного запорожця
Павла Кравченка-Наливайка.