Кобзарь (1876)/Том 1/Не жаль на злого
| ◀ Не так тиї вороги | Кобзарь. Том 1 Не жаль на злого |
Марина ▶ |
|
|
Не жаль на злого: коло ёго
І слава сторожем стоїть;
А жаль на доброго такого,
Що й славу вміє одурить.
І досі нудно, як згадаю
Готичеський з часами дом;
Село обідране кругом,
І шапочку мужик знімає,
Як флаг побачить: значить пан
У себе з причетом гуляють.
Оцей годований кабан,
Оце ледащо — щирий пан!
Потомок гетьмана дурного
І презавзятий патріот,
Та й християнин ще до того —
У Київ їздить всякий год;
У свиті ходить між панами
І пьє горілку з мужиками,
І вольнодумствує в шинку.
От-тут він ввесь, хоч надрукуй!
Та ще в селі своїх дівчаток
Перебірає; та спроста
Таки своїх байстрят з-десяток
У год продержить до хреста.
Та й тілько-ж то... Кругом паскуда!
Чому ж ёго не так зовуть?
Чому на ёго не плюють?
Чому не топчуть? Люде, люде!
За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте... Не жаль на ёго,
На пьяного Петра кривого;
А жаль великий на людей,
На тих юродивих дітей.