|
Лічу в неволі дні і ночі
І лік забуваю!
О, Господи! як то тяжко
Тиї дні минають!
А літа пливуть за ними,
Пливуть собі з-тиха,
Забірають за собою
І добро і лихо;
Забірають, не вертають
Ніколи нічого...
І не благай: бо пропаде
Молитва...
Каламутними болотами
Між буръянами, за годами
Три года сумно протекли;
Багато де-чого взяли
З моєї темної комори,
І в море нишком однесли;
І нишком проковтнуло море
Моє не злато-серебро —
Мої літа — моє добро,
Мою нудьгу, мої печалі —
Тиї незримиї скрижалі
Незримим писані пером...
Нехай гнилими болотами
Течуть собі між буръянами
Літа невольничі ! А я...
(Такая заповідь моя)
Посижу, трошки погуляю,
На степ, на море подивлюсь,
Згадаю де-що, заспіваю,
Та й знов мережать захожусь
Дрібненьку книжечку.. Рушаю!...
|
