Книга пісень (1892)/Як темні сни, стоять будинки…
| ◀ Бог-зна, де, в якій будівлі… | Книга пісень Поворіт до дому Як темні сни, стоять будинки… пер.: Максим Стависький |
Як будеш дружинонька шлюбна моя… ▶ |
|
73.
Як темні сни, стоять будинки
Рядком на вулицях сумних,
В кирею добре загорнувшись,
Іду я мовчки біля них.
Он дзвін соборній о півно́чі
Уже дванадцяту гуде,
Для поцілунків та обіймів
Давно мене кохана жде.
Із неба місяць, мій товариш,
Міні так весело сія,
І перед хатою дівчини
Сказав ёму у небо я:
„Спасибі, вірний товари́шу,
Що ти дорогу показав;
Я тут тебе уже покину,
Світи на землю, як сіяв“.
„Знайди нещасного коханка,
До нёго щиро подивись,
І заспокой, як заспокоів
Ти і мене давно колись“.
М. С.