Книга пісень (1892)/Сумно в серденьку і з горя…


41.

Сумно в се́рденьку і з горя
Згадую минуле я, —
Світ просторий був і люде
Мали добреє життя.


А тепер усе змінилось:
Горе та нужда тепер;
Вмер на небі Бог великий,
В пеклі чорт, мабуть, умер!

Скрізь погано, всюди сумно,
На землі панує зло, —
І не будь кохання краплі,
То й людей би не було.

М. С.