Книга пісень (1892)/Поки на чужині я довго блукав…
| ◀ Колись ми з дівчиною двоє кохались… | Книга пісень Лірічні співанки Поки на чужині я довго блукав… пер.: Леся Українка |
Як сині фіялки — твоі оченята… ▶ |
|
29.
Поки́ на чужи́ні я довго блука́в,
Ганявся за мріями, до́лі шукав, —
Зану́дилась дома, ждучи́ мене, мила
І шлюбне убрання для себе пошила,
Та, любо обнявшися, тішилась з ним —
З дурнішим із дурнів, з своі́м молодим.
Якаж моя люба хороша — ясна́!
Не гине з очей мені по́стать дивна́.
Очиці — фіялки, а у́стонька — квіти,
Вік бу́дуть палати, вік будуть зоріти!
І я се кохання отак змарнував! —
Із дурнів дурнішим себе показав!
Л. У.