Книга пісень (1892)/Невже-ж бліде моє обличчє…

Книга пісень
Гейнріх Гейне
Поворіт до дому
Невже-ж бліде моє обличчє…

пер.: Максим Стависький
Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892


55.

Невже-ж бліде моє обличчє
Тобі нічого не сказало
Про сум, журбу мого кохання?
Невже-ж тобі сёго ще мало?

Невже-ж ти хочеш, щоб кохання
Просив я гордими вустами,
Як старець милостині просить
В людей старечими словами?


Уста моі страшенно горді
І лиш цілують та жартують,
Тоді як з горя я вмираю,
Вони часами ще кепкують.

М. С.