Книга пісень (1892)/З ясного неба долі…


45.

З ясно́го неба долі
Ось падає зоря,
То — зіронька кохання,
Те добре знаю я.

Ось з яблоні злітає
І цвіт, і листя все,
І вітер ним гуляє,
І геть ёго несе.

 Пливе-співає лебідь
 На ясному ставу,
 Співаючи зникає
 В могилу хвильову.

 Ох, як спокійно, тихо!
 Весь лист і цвіт опав,
 Зоря погасла, лебідь
 Співати перестав.

М. С.