Книга пісень (1892)/Гадають усі, що я сохну…

Книга пісень
Гейнріх Гейне
Поворіт до дому
Гадають усі, що я сохну…

пер.: Леся Українка
• Інші версії цієї роботи див. Гадають усі, що я сохну… Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892


32.

Гадають усі, що я сохну
Та вьяну в коханні-журбі,
Так люде гадають, — нарешті
І сам я гадаю собі.

Ти, любко моя винозора,
Скажу тобі тільки одно: —
Мені те кохання безкрає
Розшарпало серце давно.

В своїй одинокій хатині
Собі я кажу се не раз, —
Як тільки-ж тебе я побачу,
Зникають слова мої враз.

Вже, певне, слова мої щирі
Тримає злий янгол який;
Ох, я через янгола то́го
Тепер безталанний такий!

Л. У.