Книга пісень (1892)/Вже вечір. На морі так темно…
| ◀ До танцю вітер грає… | Книга пісень Поворіт до дому Вже вечір. На морі так темно… пер.: Леся Українка |
Біля твоєі хати… ▶ |
|
Вже вечір. На морі так темно,
Все море в туман повилось;
А хвилі шумлять так таємно,
Щось білеє з хвиль тих знялось.
Русалка з води виринає,
Сідає край мене вона; —
І тяжко русалка зітхає,
Тремтить єї шата срібна.
Мене пригорта і цілує,
До болю в обіймах стиска,
Занадто вже щиро милує
Вродлива дівчи́на морська.
„Я чуло тебе пригортаю,
Я міцно тебе обняла,
В обіймах зогрітись бажаю, —
Холодна вечірняя мла.“
У сутіні хмарної ночі
Що раз блідий місяць зника;
Смутніють що раз твоі очі,
Вродлива дівчи́но морська.
„Смутніш вони бути не в силі,
Бо й так вже вільготні й сумні, —
То крапля із синёї хвилі
Зосталася в очіх мені.“
Як чайка там скиглить та вьється!
Як море шумить та гука!
Чого твоє серце так бьється,
Вродлива дівчи́но морська?
„Ох, бьється воно невгамовно
Те серце моє навісне, —
Кохаю тебе невимовно,
Ти, любе створіння земне!“
Л. У.