керея

керея

Кере́я, ре́ї, ж. = Кирея. Уповала, мамцю, на керею, — думала бути попадею. Мет. 237.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кере́я, ре́ї, ж. = Кире́я. Уповала, мамцю, на керею, — думала бути попадею. Мет. 237.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28