Словник української мови (1927)/кирея
| ◀ кирдик | Словник української мови К кирея |
киржака ▶ |
|
Кире́я, ре́ї, ж. Плащ, длинная суконная верхняя одежда; большая свита с капюшоном. Чуб. VII. 421. Козацьке панство похожає в киреях чорних, як один. Шевч. 152. І шабля й булава з бунчуками, і горностаєва кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками. К. ЧР. 101.