З чужого поля (1985)/Молитва (Лермонтов)
| ◀ Пошли їм, господи, відраду… | З чужого поля Молитва (Лермонтов) |
Божий день — нудьга та зради… ▶ |
|
МОЛИТВА
Я, божа матінко, нині з молитвою
Край твого образу, влитого сяянням,
Не за рятунком або перед битвою,
Не з подячливістю або розкаянням;
Не за свою молюсь душу пустинницьку,
Душу мандрівця без роду коханого…
Ні. Доручаю дівчину невинницьку
Теплій заступниці мира крижаного.
Щастя достойну не кидай на жалощі;
Дай їй прихильців на щирі послугоньки,
Світле дитинство, безжурливі старощі,
Най не зна серце ні злоби, ні тугоньки.
А припаде у світ інший доріженька
Ранком шумливим чи тихої ніченьки:
Кращого ангела вишли до ліженька
По святу душу її, чарівниченьки.