З чужого поля (1985)/Пошли їм, господи, відраду…

З чужого поля
Павло Грабовський
«Пошли їм, господи, відраду…» (Тютчев)
пер.: Павло Грабовський

Київ: «Дніпро», 1985

^*_*^*

Пошли їм, господи, відраду,
Хто в добу душну та суху,
Неначе старець мимо саду,
Бреде по спеклому шляху.

Хто зазирає попід тинком
На буйну зелень деревин,
З їх недоступливим сутінком, —
Любує з розкоші долин.

Не про їх долю невмолиму
Зріс райський затишок-краса;
Не про їх долю пасмом диму
Струмець водотриску звиса.

Схов мармуровий дарма з листу
Їх зори вабить-приверта;
Хоча б росиночку перлисту —
Скропити раз смажні уста.

Пошли їм, господи, відраду,
Хто, вік свій тягши жизнь лиху,
Неначе старець мимо саду,
Бреду по спеклому шляху.