З вершин і низин (1893)/Ти плачеш
| ◀ Я не кляв тебе, о зоре | З вершин і низин Зівяле листє «Ти плачеш.» |
Я не жалуюсь на тебе, доле! ▶ |
|
Ти плачеш. Сліз гірких потоки
На твойому лиці блідому
Лишають слід свій — не глибокий,
Та замітний вже оку мому.
Ти плачеш. Ти, що відіпхнула
Любов мою, мов сиротину,
Тепер надармо просиш, ловиш
Любови хоч би крапелину.
Твоєю дивною красою
Надармо всіх маниш ти к собі:
Се труп убитої любови
Не допуска любови к тобі.
І марно линуть, марно гинуть
Літа найкрасші молодіі:
Ти памятник живий, небого,
На гробі власноі надіі.