З вершин і низин (1893)/Так, ти одна моя правдивая любов
| ◀ Раз ми здибались злучайно | З вершин і низин Зівяле листє «Так, ти одна моя правдивая любов…» |
Твоі очи мов те море ▶ |
|
Так, ти одна моя правдивая любов,
Та, що не суджено в житю йій вдовольнить ся;
Ти найтайнішеє бажанє, що поров
Підносить грудь, та ба, ніколи не сповнить ся.
Ти той найкрасший спів, що в час вітхненя снить ся
Та ще ніколи слів для себе не найшов;
Ти подвиг славний той, що я-б на него йшов,
Слиб віра в мні була й могучая десниця.
Як згублену любов, несповнене бажанє,
Невиспіваний спів, надсильнеє стражданє,
Як все найвисшеє, чим душу я кормлю,
Як той огонь, що враз і гріє й пожирає,
Як смерть, що убива й від мук ослобоняє,
Оттак, красавице, і я тебе люблю.